Киевский театр «Актер»

Театр «Актер» возник 1987-го года как вызов той жестокой системе законов, где интересная роль — суперприз в лотерею, где актер — наиболее зависимое существо, где забывают, что именно ему выпадает счастье и ответственность каждый вечер смотреть в глаза одновременно десяткам, сотням зрителей. Но существует еще один закон: того, кто мечтает о сцене и не представляет своей жизни вне ее, — Актера с большой буквы, не остановят никакие системы, никакие законы.

Театр «Актор» виник 1987-го року як виклик тій жорстокій системі законів, де цікава роль — суперприз в лотерею, де актор — найбільш залежна істота, де забувають, що саме йому випадає щастя і відповідальність щовечора дивитися у вічі одночасно десяткам, сотням глядачів. Але існує ще один закон: того, хто мріє про сцену і не уявляє свого життя поза нею — Актора з великої літери, не зупинять ніякі системи, ніякі закони.

Акторська кар\’єра художнього керівника театру «Актор», народного артиста України Валентина Шестопалова розпочалась в 11 років з головної ролі у виставі «Друг мой, Колька», а найпершим режисером — у Львові, в драмгуртку Палацу піонерів — став Роман Віктюк. Далі була студія в театрі ім.І.Франка, навчання у ГІТІСі в Москві, робота у Львові, тоді Київ — Театр Поезії, трупа театру російської драми ім. Лесі Українки. Здавалося б, карколомні можливості, але, на жаль, цікавих ролей пропонували мало. Сам Валентин Шестопалов зізнавався у одному з інтерв\’ю: «Над чим працювати, коли нема ролей? А насамперед над собою.Вчитися, поповнювати знання, вивчати життя, акторську роботу інших, готувати поетичні програми або моновистави, одне слово — формувати свою особистість, «шліфувати» професіоналізм. Усе згодиться. Іноді, навіть, аби довести своє право на цікаву роботу». І слова у Валентина Шестопалова не розходилися з ділом. У Київському державному академічному театрі російської драми він самостійно зробив і показав моновиставу «Записки божевільного» за М.Гоголем, але у репертуар театру вистава не увійшла. Саме тоді надійшов час реалізувати давню мрію — створити свій театр, де кредо і заповідь винесені у назву — «Актор».Перший сезон відкрився у квітні 1987-го виставою «Лавка» О.Гельмана — зворушливою, глибокою історією про чоловіка і жінку, котра починається як легкий флірт, а переростає у пошук взаєморозуміння і підтримки. Далі були «Записки божевільного» — ця моновистава набула особливого резонансу в театральному житті Києва, стала лауреатом багатьох конкурсів та фестивалів як в Україні, так і за кордоном. Обидві вистави й досі в репертуарі, й досі користуються величезною популярністю у глядача.

Перші чотири сезони театр «Актор» існував як театр-кафе і заповнив нішу, якої таки бракувало у Києві. Вистави відбувалися в приміщенні кафе «Термок» о 21.30 вечора. В такий час як-правило діти засинають після вечірньої казки, а батькам навіть немає куди подітися. Поласувати кавою, соком, морозивом можна скрізь, але не скрізь до меню додається, як писали тодішні театральні критики: «серйозна, непроста, часом жорстока вистава, де за тривіальним сюжетом випадкового роману відкриваються об\’ємні, глибокі, виняткові людські характери»
Від часу створення, «Актор» налічує у своєму репертуарі понад 30 п\’єс (кількість вистав вже вимірюється тисячами). Серед них «Емігранти» С.Мрожека, «Рондо» за творами В.Розова і М. де Гельдерода, «Маленький принц» Екзюпері, «Блакитна троянда» Лесі Українки, п\’ять вистав для дітей. Ще напприкінці 80-х Валентин Шестопалов визначав: «Для мене театр «Актор» — це спосіб самоствердження, реалізація найпотаємніших творчих мрій, можливість працевлаштування моїх товаришів. Ми не зачиняємо двері ні перед ким.» І ці слова не були пустими. Так, для актриси Галини Стефанової зустріч з Валентином Шестопаловим стала доленосною в творчому житті: її моновистава «Стіна» в постановці Миколи Мерзлікіна знайшла прихисток, підтримку і своє місце в театральному житті саме під дахом театру «Актор». Ця вистава, відзначена премією «Київська пектораль», побувала з гастролями в Торонто, Оттаві, Вроцлаві, Ризі. Нагород «Акторові» не бракує. Вистави театру стали лауреатами та призерами таких фестивалів, як «Херсонеські ігри» (1994 р.), «Слав\’янські зустрічі» (1995р.), «Мистецьке березілля» (1996 р.), «Київська парсуна» (1997 р.), «Розкуття» (2000 р.), «Київська пектораль» (1996, 1997,2003 рр.) тощо. Довгий час разом з Валентином Шестопаловим на кону «Актора» працюють провідні актори київських театрів Ольга Когут («Лавка» О.Гельмана), Алла та Олег Маслєннікови («Граємо Стріндберґа» Ф.Дюрренматта), Галина Стефанова («Клеопатра» («Гра тіней») Ю.Едліса), заслужені артисти Наталія Кудрявцева («Крик» Т.Уільямса), Лариса Руснак (» Ґітель і Джеррі» («Двоє на качелях») У. Ґібсона), Віктор Алдошин («Чеське фото» О.Галіна), «Клеопатра» Ю.Едліса, народна артистка Лідія Яремчук («Листи любові» О. Ґерні) та інші. Сімнадцятий сезон поспіль глядач приходить у затишний зал театру «Актор», поринає в теплу, привітну атмосферу, виплекану незмінним директором Тетяною Родіоновою, котра була «мотором» ідеї виникнення «Актора» ще від самого початку його створення. Тоді в рецензіях на вистави театру писали: «глядач залишає зал розмірковуючи про істини, що їх ми називаємо вічними». Тепер так само…

У 2012 році театр відсвяткує своє 25-ти річчя!

вул. Велика Житомирська,40
(Львівська площа)
Початок вистав:
у будній день о 19-00;
у вихідні о 17-00